Сергій народився 11 серпня 1976 року в селі Переспа Львівської області. Жив у місті Шептицький (колишній Червоноград). Опанував фах столяра у Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї. Працював на шахті «Лісова» ВП ДП «Львіввугілля». У вільний час любив збирати гриби та рибалити.
Під час повномасштабного вторгнення Сергій став на захист України. Служив стрільцем у 63-му батальйону 103-ї окремої бригади територіальної оборони.
«Сонечко, коханий, так би зараз хотілось подякувати тобі за наших дівчаток. Від самого народження наших малеч (так ти завжди говорив до наших донечок) завжди віддавав стільки любові, обіймів, що словами неможливо передати. Жодне свято в садочку, у школі, вдома ти не пропустив. Навіть не спавши після роботи, намагався бути бадьорим, щоб не зіпсувати свято, а головне – дитячі емоцій. Щоб описати, яким ти був Татом, можна написати книгу, і навіть на кілька томів. Ти був, є і будеш для наших донечок прикладом, яким має бути люблячий тато і чоловік», – написала дружина Наталія.
«Сергій був сміливим, мужнім, щирим, життєрадісним, веселим, дружелюбним, людиною, яка допоможе у важкий момент. Мав багато планів, які, на жаль, не встиг втілити в життя. Він був справжнім другом і вірним побратимом. Всі, хто про нього згадує, роблять це лише з посмішкою. Просто людина з великої літери!», – додала вона.
За відданість та мужність захисника посмертно удостоїли звань «Почесний громадянин міста Шептицький» і «Почесний громадянин міста Сокаль».
Сергія Ковальчука поховали на Алеї Слави кладовища в Шептицькому.
У воїна залишилися дружина Наталія, доньки Ольга й Олександра.
