Геннадій Леонідович – уродженець Харкова. Відомий активіст рідного міста, який ніколи не лишався байдужим до великих подій в Україні. Був льотчиком цивільної авіації, навчався у Кіровоградському вищому льотному училищі цивільної авіації. У цивільному житті після виходу на пенсію працював приватним підприємцем. Брав активну участь у Помаранчевій і Революції Гідності. Захоплювався українською культурою, любив мандрувати Україною, любив їздити на велосипеді, займався йогою. Дуже любив свою родину і постійно шукав інформацію про своїх пращурів.
У 2015-2021 роках чоловік брав участь в АТО/ООС на Донеччині й Луганщині. Воював у складі 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Після закінчення останнього контракту чоловік повернувся додому, проте ненадовго. З початком повномасштабного вторгнення Геннадій знову вирушив туди, де найгарячіше. Він долучився до підрозділу ЗСУ, служив заступником командира з морально-психологічного забезпечення в госпіталі. Спочатку виконував обов’язки на Харківщині, потім – на Донеччині.
«Він не тільки був Героєм на війні, а також був неймовірно сильною і доброю людиною. Завжди допомагав, був поруч, любив свою родину, свою країну і людей», – сказала його хрещениця і племінниця Тетяна Рєзнікова.
Посмертно офіцера нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Геннадія поховали на Алеї Слави кладовища №18 в рідному Харкові.
У захисника залишилися дружина, син, донька, онука, інші рідні, друзі та побратими.
