Анатолій був родом з села Сварицевичі Рівненської області. Спочатку закінчив у обласному центрі фаховий коледж, а потім Університет «Україна» в Києві. Працював директором будівельної компанії в столиці. Вільний час проводив з родиною. Їздив разом із онуками на риболовлю. Також любив полювання.
Під час повномасштабної війни чоловік долучився до Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Виконував складні та важливі місії на небезпечних ділянках фронту.
«Він – людина-запальничка, ініціатор проведення найяскравіших вихідних і незамінний порадник, завдяки якому багато людей досягли своїх цілей. Тому зараз кожному з кола спілкування батька не вистачає його життєвої іскри. Дуже не вистачає найкращого батька, з яким я пліч-о-пліч йшла по життю. Він мені не лише батько, а й найкращий друг», – розповіла донька захисника Таїсія.
Посмертно Анатолія Крупка нагородили орденом «За мужність» III ступеня, а також відзнакою ГУР МОУ.
Поховали воїна в селі Дударків на Київщині, де він жив із родиною.
У героя залишилися дружина Олена, доньки Таїсія та Юлія, онуки, рідні, друзі та побратими.
