Народився Богдан у місті Синельникове, що на Дніпропетровщині. Там зростав та навчався у школі №7. Із 2016-го розпочав роботу на залізниці оглядачем-ремонтником вагонів у експлуатаційному вагонному депо Нижньодніпровськ-Вузол регіональної філії «Придніпровська залізниця». У майбутньому мріяв відкрити власну справу, збирався одружитися, проте не встиг.
У березні 2022 року пішов до військкомату. Став стрільцем-оператором механізованого батальйону. Під час служби Богдан двічі був поранений.
Колега залізничника, старший оглядач-ремонтник вагонів вагонного депо Нижньодніпровськ-Вузол Сергій Корума пригадує: «Богдан був порядною людиною з загостреним почуттям справедливості, завжди мав власну думку й умів її аргументувати. Він схоплював знання на льоту й вирізнявся високим рівнем професійної підготовки. До роботи ставився відповідально, легко знаходив спільну мову з колегами, нікому не відмовляв у допомозі».
«Енергійний, завзятий, Богдан був взірцем для побратимів. Наш земляк мав хоробре серце та твердий характер. Був упевнений у власних силах, любив життя, свої рідних, мріяв про велику власну сім’ю», – додав міський голова Синельникового Дмитро Зражевський.
«Богдан був дуже добрим і чуйним, охоче відгукувався на будь-які прохання. Залізничником став услід за старшим братом Олексієм. Любив власноруч готувати собі обід на роботу, і нас пригощав. Особливо смачно в нього виходила гречка по-купецькому й макарони з курячим філе, морквою та цибулею – справжня смакота. А ще Богдан завжди був таким – якщо щось вирішив, то марно відговорювати, все одно зробить по-своєму», – розповіла мама Тетяна Володимирівна.
Дуже сумує за Богданом сестричка Маргарита. Вона пригадує, що він часто допомагав їй та брату Кирилу з уроками, возив на прогулянки до Дніпра, був дуже добрим і люблячим.
У захисника залишилися мама, старший брат з родиною, молодші брат і сестра.
