Василь народився у місті Луцьк Волинської області. Після школи здобув фах бармена-офіціанта у Луцькому професійно-технічному училищі. Працював водієм на доставці товару.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив на посаді старшого гранатометника у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого.
«Ще зовсім недавно я була щаслива… я була кохана… будувала плани на майбутнє... Я чекала, я вірила, я була просто «кохана дружина»… Але ця проклята війна в одну секунду вирвала мою душу, вибила землю з-під моїх ніг, залишила не дружиною, а вдовою з тисячами запитань: як? чому? Коханий мій, я пам'ятатиму тебе вічно... Місце, яке ти займав в моєму житті, навіки залишиться твоїм. Я докладу максимум зусиль, щоб наша донечка завжди гордилася тобою... МІЙ АНГЕЛ В ФОРМІ ЗСУ», – написала дружина загиблого Катерина.
Посмертно молодший сержант Ліснічук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селі Липини на Волині.
Вдома на Василя чекали батьки, дві сестри, дружина і донька.
