Іван народився в селі Пилипівка Житомирської області. У 2007 році закінчив 11 класів П’ятківської загальноосвітньої школи. Потім опанував професію столяра в Житомирському професійно-технічному училищі. Після випуску працював за фахом на різних підприємствах як в Україні, так і за кордоном. Перед повномасштабним вторгненням саме повернувся зі Швеції.
У перші дні війни чоловік добровільно виявив бажання йти служити, але у військкоматі через відсутність військового досвіду йому сказали чекати. Проте Іван зміг бути корисним і в тилу. Він брав активну участь у забезпеченні громадського порядку на території рідного та сусідніх сіл, допомагав власними коштами землякам, які вже були у війську. А 27 липня 2022 року і сам до них приєднався, ставши військовослужбовцем ЗСУ. Пройшов навчання за кордоном та у складі 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади вирушив на передову.
«Ваня був веселим, життєрадісним, товариським, мав гарне почуття гумору. Він любив життя і багато чого хотів встигнути, але занадто рано обірвалося його життя, не давши здійснитись його мріям», – зазначила його подруга Наталія Деревицька.
Посмертно військового нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Похований Іван в рідному селі Пилипівка.
У нього залишилися мама, сестра, племінник, рідні, близькі, друзі та побратими.
