Дмитро народився у місті Надвірна Івано-Франківської області. Здобув фах столяра у Надвірнянському професійно-технічному училищі № 11. Працював за кордоном. Захоплювався автомобілями. Мріяв стати далекобійником, вивчати ІТ, а ще – здійснити стрибок з парашутом.
У перші дні повномасштабної війни хлопець пішов на службу до ЗСУ, щоб захищати рідну Україну від російських окупантів. Він приєднався до 4-ї окремої танкової бригади, обійняв посаду навідника та вирушив у гарячі точки фронту.
«Люблячий син, брат, вірний товариш, завжди був готовий допомогти. Чуйна і світла дитина», – зазначила мама загиблого Лілія Несторівна.
«Це надзвичайно світла дитина. Джерело енергії та позитиву. Вірний товариш, хороший син, люблячий брат. Всім серцем любив Україну. У перші дні війни пішов добровольцем на фронт. Завжди казав: «Як не я, то хто?». До останнього дня свого життя вірив у нашу перемогу», – розповіла тітка захисника Владислава Бабчук.
Поховали Дмитра у селі Великий Мидськ на Рівненщині.
У захиснику залишилися мама, вітчим, двоє братів, сестра, інші рідні, друзі та побратими.
