Олександр народився в селищі Любомирівка Миколаївської області. Навчався у Горохівському ліцеї та опанував професію будівельника. У мирному житті працював у Снігурівській виправній колонії №5 та на Миколаївському хлібозаводі №1, пізніше їздив на заробітки до Польщі.
Коли почалась повномасштабна війна, чоловік був за кордоном, проте одразу ж повернувся додому, щоб захистити сім’ю. У вересні 2022-го став бійцем в/ч А4567 Збройних Сил України. Служив на посаді стрільця відділення взводу роти охорони.
«Олександр мужньо захищав свою батьківщину. Від початку вторгнення він дуже багатьом помогав у своєму селі, вивозив поранених, ховав загиблих, привозив людям гуманітарну допомогу, оскільки виїзд з села був обмежений. У вересні 2022 року він добровільно пішов захищати свою батьківщину», – написала його дружина Тетяна.
Посмертно Олександра Лук'яненка нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали воїна в рідній Любомирівці.
Вдома на нього чекали батьки, дружина, син, сестра та племінниця.
