Іван народився у Харкові. Жив у цьому міста, а також у Хмельницькому. Закінчив 9 класів Харківської гімназії № 136. Вивчився на кухаря-кондитера. Працював у різних закладах. Дуже любив готувати, придумував власні рецепти. Також займався боксом. Мріяв про навчання у виші. Хотів купити авто, навчитися кермувати, одружитись і виховувати дітей.
Коли почалась повномасштабна війна, добровільно став на захист своєї країни, свого міста і своєї родини. Служив у 1-му взводі 3-ої штурмової роти 1-го штурмового батальйону 3-ої окремої штурмової бригади.
«Ваня був людиною, про яку кажуть «не зручна», бо робив все так, як хотів. Він був цілеспрямованим. Я ним дуже пишалася і пишатимусь до кінця життя. Він був добрий, усім допомагав, любив свою родину», – розповіла старша сестра Дарʼя.
«Ваня – невисокий худенький хлопчина, якого називали «маленький Ваня», виявився великим, сміливим, міцним воїном. Герой і Захисник! Він захищав нас! А йому навіть не встигло виповнитись 21! Він віддав своє життя за тих, хто живе. Біль і смуток. Гордість і дяка! Вічна пам'ять герою! Вічна слава!», – сказала колишня вчителька Івана.
Поховали захисника на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18 (40а квартал 7 ряд 17 місце).
