Микола народився 8 вересня 1991 року в селі Дроздовиця на Чернігівщині. Навчався у колишньому Замглайському аграрному училищі, де опанував професію електрика-зварювальника. Після одруження залишився жити в рідному селі й тривалий час працював на будівництві.
Після початку повномасштабної війни став командиром відділення у 119-й окремій бригаді територіальної оборони.
«Війна забрала в мене чоловіка, а в наших дітей – тата. Але не забрала його любов, силу та його ім'я. Він загинув заради їхнього майбутнього. Ми пам'ятатимемо його завжди», – написала дружина Жанна.
«Будучи в зоні бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко. Навпаки, намагався підтримувати усіх: побратимів, рідних, друзів. Казав, що все буде добре. Він був дуже хорошою людиною і справжнім Героєм, який до останнього подиху залишився вірним побратимам та народові України», – сказала племінниця Катерина.
Миколу Манойленка поховали у рідному селі.
У нього залишилися батьки, дружина, двоє дітей, брати та сестри.
