Михайло народився в Рівному. Навчався у Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП. Потім залишився працювати у закладі майстром виробничого навчання. Викладав у групі кваліфікованих робітників. Чоловіка запам’ятали як відповідального, щирого, доброго і завжди позитивного. Учні його любили та поважали. У вільний час любив футбол, був вболівальником ФК «Динамо».
Після повномасштабного вторгнення російської армії в Україну Михайло приєднався до 115-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був гранатометником. Підрозділ, до якого потрапив Мазур, брав участь у боях за Бахмут на Донеччині, Сєвєродонецьк і Лисичанськ на Луганщині.
«Михайло був одним із найбільш відповідальних, чесних, мудрих і добрих людей. Він був найкращим у світі батьком і чоловіком. Він назавжди в наших серцях», – розповіла дружина Анна.
Поховали захисника в селі Ставичани на Хмельниччині.
У Михайла залишилися дружина Анна та донька Уляна, якій на момент загибелі батька було 4 роки.
