Олег Анатолійович народився в місті Вінниця. Закінчив 9 класів місцевого ліцею №6. З дитинства любив ковзани, грав за хокейну команду «Піраньї» рідного міста. Отримав гарний військовий вишкіл. Спочатку – у Камʼянець-Подільському військовому ліцею, далі – у Національній академії Державної прикордонної служби імені Б. Хмельницького. Після дострокового випуску одразу вирушив на війну.
Для проходження служби хлопець обрав Державну прикордонну службу України. З січня 2023 року служив у 15-му мобільному прикордонному загоні «Сталевий кордон». Обіймав посаду заступника начальника 2-ї прикордонної застави 1-го відділу прикордонної служби. Воював із ворогом на найгарячіших ділянках східного фронту, серед яких: Кліщіївка, Бахмут, Купʼянськ.
«Він був душею компанії, вірним другом. Дуже справедливим і добрим. Завжди говорив, як сильно нас любить і що пішов на війну, аби війна не прийшла до нас у дім! Він був справжнім патріотом України, сам прийняв рішення йти воювати. Все життя було попереду, але залишитись осторонь не міг. Був бойовим офіцером, штурмовиком, командиром, за яким йшли хлопці! Добрим і чесним, завжди стояв за справедливість, був веселим, мав гостре почуття гумору. Найкращий племінник, золотий син, коханий онук!» – розповіла тітка загиблого Ольга.
Поховали прикордонника на кладовищі Лука-Мелешківська Вінницької області.
В Олега залишилися батьки, молодший брат, люблячі рідні, друзі та побратими.
