Андрієві було 39. Він народився у Дніпропетровську. Протягом сімнадцяти років працював у Дніпровському пасажирському вагонному депо Укрзалізниці на посаді провідника пасажирського вагона.
У 2021-му пішов служити за контрактом у військову частину 3036 Національної гвардії України. Під час повномасштабної війни був оператором безпілотних літальних апаратів 31-ої бригади імені генерал-майора Олександра Радієвського НГУ.
Про нього усі відгукувалися як про відповідальну, цілеспрямовану, працелюбну людину, що завжди дотримувалась слова і ніколи не підводила.
«Він мав незламну волю до життя, вмів підтримати у скрутну хвилину. Ці риси характеру допомагали йому і на війні. Андрій був щирим та позитивним, душею компанії і лідером по життю. Він мріяв, коли закінчиться війна, повернутися до рідної домівки та обійняти всіх своїх близьких. Водночас не уявляв, як буде без побратимів та нескінченних бойових завдань», – розповіли про нього колеги з «Укрзалізниці».
Вдома на Андрія чекали дружина і донька.
