Андрій народився 14 червня 1999 року в місті Городня на Чернігівщині. Навчався у військовому ліцеї в обласному центрі, а згодом закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого в Харкові, здобувши ступінь магістра права. Любив читати: особливо йому подобалися праці Ернста Юнгера, книжки про український націоналізм та історію. У юності займався спортом – легкою атлетикою, боксом, ММА.
У 2019 – 2021 роках Андрій боронив Україну у складі добровольчого підрозділу «Фрайкор».
Під час повномасштабного вторгнення воював у лавах ЗСУ. З 2024 року служив у 414-й окремій бригаді ударних безпілотних авіаційних систем «Птахи Мадяра». Був командиром взводу, з весни 2025-го – командиром роти ударних БпЛА. Воював на Київщині, Харківщині, боронив Бахмут, Мар’їнку та Покровськ. Побратими знали його під псевдо Чернігів – Андрій любив рідний край і пишався походженням.
«Мій найкращий син. І це не просто слова, а й насправді Андрій був найкращим. Зараз розумію, як мало він був саме дитиною. Дуже рано подорослішав, вступив у ліцей, а потім – в юридичний інститут. Відтоді рідко бачилися, але багато розмовляли телефоном. Про все. І йому було цікаво! Дуже цікавився корінням свого роду і багато дізнався про наших пращурів саме він! І як би не було мені зараз боляче, але я навіть не можу уявити, що б Андрій не пішов воювати. Андрій був справжнім у всьому!» – сказала мама Олена.
«Мій коханий Андрій був неймовірною людиною, взірцем чоловіка і мужнього воїна. Освічений, уважний, чуйний до рідних, завжди готовий допомогти. Справжній патріот, який віддав за нас найцінніше. Ми пройшли багато за наш відносно недовгий спільний шлях, але кожен спогад і кожне місце, пов’язане з ним, назавжди залишаться в моєму серці», – сказала дружина Марія.
Воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня, «Хрестом доблесті», почесними відзнаками «Золотий Хрест» і «Золотий Птах».
Поховали Андрія в рідному місті на кладовищі «Червінщина».
У воїна залишилися батьки, дружина та син, який народився після загибелі батька.
