Віктор родом із селища Черняхів Житомирської області. У 2004 році закінчив Вище професійне училище Житомирського державного технологічного університету, здобув фах верстатника широкого профілю. Працював автомеханіком, зварювальником, будівельником. Останнім місцем роботи було ТОВ «Даніко ЛТД», де обіймав посаду верстатника.
У січні 2023 року чоловік приєднався до лав Збройних Сил України, щоб захистити свою країну від окупантів. Після навчання у Великій Британії проходив службу у 82-ій окремій десантно-штурмовій бригаді.
«Ріс добрим хлопчиком. Завжди допомагав батькам і рідним, любив майструвати, гарно вчився в школі. Не боявся роботи, брався за все, аби заробити гроші. Різне довелося пережити йому. Але Віктор завжди мріяв про міцну сім'ю. У 2013 році знайшов своє кохання. Тоді ж і народився перший синочок, а в 2020 році – і другий. З роллю батька він впорався на відмінно. Виховував справжніх захисників для мами. Працював, шукав підробіток, ніколи не байдикував, мріяв про власну машину. Всі рідні і друзі знали і бачили, як він старається. Все в руках виходило, всі мрії з часом ставали реальністю. 18 січня 2023 року Віктор вступив до лав ЗСУ. Пишався, що захищає Україну, а його побратими пишалися ним. Вони завжди говорили: «Це наш Огоньок! Вміє підняти настрій всім». Надійний, веселий, щирий, світлий, добрий… Таким і залишиться в пам'яті своїх побратимів», – розповіли у Черняхівській громаді.
«Дитинство Віктора було непростим, він вчився виживати в цьому світі самостійн, і ще допомагав братам. Мріяв про власну сім'ю і щасливе майбутнє. Завжди в будь-який час доби приходив на допомогу. Майстер на всі руки, щирий, добрий, сміливий, веселий, найкращий батько. Коли його син Анатолій обіймав труну, я пообіцяла, що його татко отримає найвищу нагороду від українців», – додала подруга загиблого.
Поховали десантника у рідному селищі.
У Віктора залишилися дружина Оксана, сини Анатолій і Владислав, мама, двоє братів, бабуся, рідні, друзі та побратими.
