Олександр народився в селищі Павлиш Кіровоградської області. Після школи з відзнакою закінчив фаховий коледж в Одесі. Потім навчався в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Працював на Задніпровській газокомпресорній станції Кременчуцького управління магістральних газопроводів на посаді машиніста газотурбінних установок. Олександр любив подорожувати рідною країною. Цікавився військовою справою. Обожнював домашніх тварин.
7 вересня 2021 року Олександр пішов служити за контрактом у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду. Обіймав посаду гранатометника в аеромобільному батальйоні. Повномасштабне вторгнення застало його в місті Торецьк Донецької області. Потім воював на інших напрямках Донеччини. А в травні 2024-го знову вирушив у Торецьк, де і прийняв свій останній бій.
За службу Олександр був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та заохочувальною відзнакою-медаллю «За особливу службу» ІІІ ступеня. А вже посмертно – орденом «За мужність» ІІ ступеня.
«Найкращий в світі коханий чоловік. Зараз він далеко, але завжди поруч. Навіки в моєму серці», – написала дружина Рита Григоренко.
Поховали Олександра в рідному селі.
Вдома на нього чекали батьки, дружина, донька, брат і сестра.
