Олександр Володимирович народився і жив у Києві. У 1993 році закінчив столичне професійно-технічне училище та опанував професію слюсаря механоскладальних робіт. У 2000-му вступив до Київського інституту міжнародної економіки та підприємництва на економічний факультет, але так і не встиг його закінчити, бо після 2 курсу, маючи вже двох доньок, повинен був забезпечувати сімʼю. Дуже любив їздити за кермом та голосно слухати музику. Вдома зробив свій куточок музики, який тепер рідні називають «музей тата», з різними музичними системами, колонками, дисками. Колекціонував диски та платівки, машинки старих марок, срібні монети.
Останні роки працював у ТОВ «Нова Пошта», був менеджером Київського інноваційного терміналу. Звідти в нього позивний – «Курʼєр».
До лав Збройних Сил України чоловіка мобілізували 29 березня 2023 року. Він служив у 59-ій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Обіймав посаду водія-механіка БМП-2 в 10-му батальйоні.
«Тато, не вагаючись, з гідністю вступив на захист держави. Мав ще багато планів, які не встиг реалізувати. Мріяв купити нову круту машину, дуже хотів побувати на весіллі у доньок , чекав онуків, адже дуже любив дітей. Тато не мав військово досвіду, але я знаю, що він пішов заради нас, заради своєї сімʼї. Дуже любив доньок і мріяв, щоб у нас було все якнайкраще. Дуже любив спостерігати за нашими досягненнями. Був дуже працьовитим. Ніколи не стояв осторонь чужих проблем: чим міг допомагав, дуже чуйний. Дуже мені запамʼяталися його тепла посмішка та щирі жарти. Завжди був на позитиві, ніколи не засмучувався і всім намагався підняти настрій. Дуже гарний батько, ні в чому не відмовляв, намагався по максимуму балувати своїх дівчат. І дуже гарний син, біль матері від втрати єдиного сина не передати словами. Тато завжди мені писав: «Я вас не хочу залишати, але я тут, щоб ви спали спокійно». Дуже сильно його люблю і сумую… Людина з великої літери, яка мала звичайне життя, але віддала його за нашу незалежність, незалежність нашої держави. Татові назавжди 48… », – розповіла молодша донька загиблого Діана.
Поховали Олександра на Берковецькому кладовищі рідного Києва.
У нього залишилися батьки, сестра, дружина та дві доньки.
