Ярослав народився у селі Малий Гвіздець Івано-Франківської області. Мав хист до малювання. Здобув фах художника-графіка у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Працював за спеціальністю.
Під час повномасштабної війни чоловік захищав Україну у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Був сапером відділення механізованих мостів інженерно-дорожнього взводу.
«Ярослав ще з дитинства мріяв малювати, тому легко визначився з професією. Роки навчання і наполегливої праці не минули даремно: кожна його робота була шедевром. Любив гори, саме там черпав cили й натхнення. Він був світлою та надзвичайно доброю людиною. Завжди усміхнений, привітний, уважний до всіх, хто поруч. Любив свій край, свою Україну, тому прийняв рішення захищати державу від загарбників. 9 травня 2022 року життя розділилося на «до» і «після». Ми втратили велику Людину, справжнього друга, талановитого художника», - розповіла тітка Лідія Марусяк.
«13 років тому я зайшла в аудиторію, щоб скласти вступний іспит. Ярослав сидів навпроти мене, такий милий та спокійний, в окулярах, із зосередженим поглядом. Вже за дві години іспиту я зрозуміла, що повний лузер, адже порівнюючи мій безпропорційний «шедеврі» з його роботою, зловила себе на думці «Аліна, що ти тут забула?» За всі три іспити Ярослав отримав найвищі результати. Відтоді ми називали його Лео. На честь Леонардо да Вінчі», – сказала одногрупниця Аліна Віліщук.
Поховали захисника у рідному селі.
У Ярослава залишилися батько, мама і брат. Після його смерті батьки видали книгу з малюнками сина.
