Того дня батальйон «Волат» білоруського полку імені Кастуся Калиновського брав участь у стримуванні танкового прориву окупантів у районі Лисичанська. Спершу бійці змогли відкинути росіян, але за другою хвилею наступу почали відступати й зникли зі зв’язку. Командир батальйону Іван Марчук, позивний Брест, та ще 5 бійців, зокрема Сябро, не повернулися із завдання. Пізніше стало відомо, що Брест і кілька бійців загинули. Інші потрапили в полон.
Василь Парфенков народився у Мінську. Брав активну участь у громадській діяльності та боровся проти режиму білоруського президента Олександра Лукашенка. За цю позицію його неодноразово затримували та переслідували.
Після останнього терміну в СІЗО наприкінці 2014 року разом із родиною переїхав до України. І вже у 2015-му пішов служити у добровольчий батальйон «ОУН». Під час боїв у Пісках отримав поранення, тому повернувся до цивільного життя. Однак продовжив громадську діяльність, але тепер вже за Україну.
Любив займатися велоспортом та проводити час із родиною.
Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році вступив до полку імені Кастуся Калиновського.
У Білорусі лишилися мама, дві сестри і брат. В Україні – дружина, син, донька і пасинок.
«Василь був білорусом. Він боровся проти режиму Лукашенка і переслідувався ним. Він воював за свободу Грузії. Справжній друг і побратим. Люблячий чоловік та батько. Він загинув у бою за свободу України», – написала про нього дружина Олена.
26 червня під Лисчанськом загинув білорус Василь Парфенков, позивний Сябро.
Василь Парфенков – білорус за національністю, але українець у серці. Він народився і виріс у Мінську, був активістом, боровся проти режиму білоруського диктатора Олександра Лукашенка. За цю позицію його неодноразово затримували та переслідували.
Наприкінці 2014 року Василь вийшов із СІЗО, де перебував після чергового затримання і разом з родиною переїхав до України. Вже у 2015-му чоловік пішов служити у добровольчий батальйон «ОУН». Під час боїв у Пісках отримав поранення, тому повернувся до цивільного життя. Продовжив громадську діяльність в Україні, любив займатися велоспортом та проводити час із родиною.
На початку повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році вступив до полку імені Кастуся Калиновського. У день загибелі героя його батальйон «Волат» брав участь у стримуванні танкового прориву окупантів у районі Лисичанська. Спершу бійці змогли відкинути росіян, але під час другої хвилі наступу почали відступати й зникли зі зв’язку. Командир батальйону Іван Марчук, позивний Брест, та ще 5 бійців, зокрема Сябро, не повернулися із завдання. Пізніше стало відомо, що частина групи загинула, інша частина – потрапили в полон.
У Білорусі у Василя лишилися мама, дві сестри та брат. В Україні – дружина, син, донька і пасинок.
«Василь був білорусом. Він боровся проти режиму Лукашенка і переслідувався ним. Справжній друг і побратим. Люблячий чоловік та батько. Він загинув у бою за свободу України», – написала про нього дружина Олена.
