Денис народився у місті Краматорськ Донецької області. Навчався у школі №17. Потім закінчив місцеве професійно-технічне училище №47. Жив та працював у рідному місті. Дуже любив тварин, особливо – собак.
Під час повномасштабного вторгнення Денис воював за рідний край у лавах Збройних Сил України. Служив у 42-й окремій механізованій бригаді. Був механіком-водієм розвідувального взводу. Боронив рідну Донеччину від окупантів.
«Його не забрати з наших спогадів. Веселий, шебутний, довірливий. Він ще мало чого отримав від життя, але сподівався отримати все», – розповів батько загиблого.
«Я дуже кохала чоловіка за його недоліки, за його нестримну енергію, за очі, якими він на мене дивився…» – додала дружина Дениса.
«Дениска був нашим сусідом… Був спокійним, вихованим, привітливим хлопцем, ріс в простій, хорошій родині», – зазначила сусідка.
Поховали військовослужбовця на Алеї Слави Іванівського цвинтаря під Краматорськом.
У Дениса залишилися батьки, сестра, брати, дружина і донька.
