Олег народився і жив у місті Павлоград Дніпропетровської області. Навчався у Тернівському професійному училищі на шахтаря підземного. Також закінчив Юр’ївське професійно-технічне училище №81. Пройшов строкову службу. Мав водійські права, дуже любив водити автомобіль. Працював зварювальником, слюсарем, вантажником та охоронником на різних підприємствах. Останнє місце роботи – ДТЕК «Павлоградвугілля», де працював підземним гірником. Цікавився ремонтом автотранспорту. Любив співати та грати на гітарі. Коли навчався, з двома друзями створив гурт «Цербер», вони співали пісні у стилі реп. Мріяв відкрити свою справу. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Під час навчань стрибав із парашутом, що стало згодом його хобі.
Під час повномасштабної війни чоловік захищав Батьківщину в лавах Десантно-штурмових військ ЗСУ. Був бойовим медиком взводу 25-ої окремої повітрянодесантної бригади.
«Олег був дуже відкритим і товариським. Його сила волі, позитив і чарівна посмішка надихали всіх навколо. Дуже переживав за побратимів, ставився до всіх із розумінням. Чудовий татусь, люблячий чоловік і найкращий друг», – розповіла дружина загиблого Марина.
«Мій брат завжди був людиною порядною, ввічливою, доброю. Він ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Завжди всіх підтримував і допомагав. Олежка – людина, з якої хочеться брати приклад. Він був цілеспрямованим і досягав своїх цілей. Він був настільки позитивно зарядженим, що поруч із ним ніколи не хотілось сумувати. Навіть коли в нього щось неприємне траплялося, він посміхався і не показував, що в нього на душі. Не любив нікого засмучувати. Його життєрадісна посмішка назавжди залишиться в нашої пам'яті», – додала рідна сестра Юлія.
Посмертно сержант Перехода нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали військового на Алеї Слави у рідному місті.
Вдома на Олега чекали мама, сестра, дружина і донька.
