Іван народився в селі Крупове на Рівненщині. Навчався у місцевій школі. У 1987 році вступив до Мирогощанського сільськогосподарського технікуму на факультет «Зоотехнологія». У 1991-му проходив строкову військову службу у Севастополі, був моряком. Після демобілізації повернувся у рідне село та почав працювати зоотехніком у КПС «Мир». У 1995 році одружився. Пара виховувала трьох дітей: доньку Надію, синів Миколу і Михайла. У 2007-му Іван працював на державному підприємстві «Шанс» кочегаром, згодом перевівся у КП «Теплосервіс», з 2015 року був кочегаром Крупівської ЗОШ І-ІІ ступенів.
Під час повномасштабної війни, у березні 2022 року, Іван був мобілізований до лав 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого ЗСУ.
«Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся нашої родини. Дядько Іван був світлою, чуйною і життєрадісною людиною, символом позитиву, спокою та віри в найкраще. Простий та відкритий, з усіма міг знайти спільну мову. Працьовитий, завжди дбав про тих, хто потребував допомоги. Дядя Ваня був зразковим сім'янином, турботливим, люблячим чоловіком і татом, найкращим дядьком. Напевно, не було на цій землі добрішої людини... Він віддав найцінніше – своє життя – за нашу землю, за її свободу, за мирне небо над головами наших дітей», – розповіла племінниця загиблого Олеся.
Посмертно солдат Придюк нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали військовослужбовця в рідному селі. Там на його честь назвали вулицю.
У захисника залишилися мати Євдокія, сестри Оксана і Раїса, дружина Галина й діти.
