Валентина народилася у Києві. З дитинства мріяла бути медиком. Вступила до медичного училища, однак після першого відвідування моргу повернулася до школи, зрозумівши, що цей фах не для неї. Згодом вступила до швейного училища, а потім до Київського національного університету технологій та дизайну. Стала модельєром чоловічого одягу. Пізніше пішла вчитися на психолога.
Коли почалася російсько-українська війна 2014 року, Валентина працювала у міжнародній транспортній фірмі. Проте вирішила, що має піти до ЗСУ. Психологом її не взяли, але потрапила до медичної роти. Після проходження навчання жінка зрозуміла, що на своєму місці.
З 2016 року Валентина була бойовим медиком у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Першою її ротацією була Авдіївська промзона. Там Ромашка пройшла бойове хрещення, коли вивозила поранених під час боїв. У 2017-му за це отримала орден «За мужність» ІІІ ступеня.
«Куди подівся страх, я не знаю. Спочатку боялася своєї реакції на те, як я реагуватиму на ситуації, що виникають на війні. Це і кров, і загибель товаришів, але я не знаю, куди подівся страх», – розповідала Валентина в інтерв’ю 2017 року.
Коли почалася повномасштабна війна, Ромашка у складі рідної бригади брала участь в обороні Київщини.
Посмертно старшу лейтенантку Пушич нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали військовослужбовицю у рідному Києві.
У Валентини залишилися мама і донька.
