Руслан народився 23 липня 1995 року в селі Балашівка Рівненської області. У 1996 році сім'я переїхала на Харківщину. Навчався в Русько-Тишківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, де брав участь у змаганнях зі спорту, а ще неодноразово був призером району, області та України з трудового мистецтва.
Військовий шлях Руслан розпочав у 2013 році, вступивши до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. У 2018 році здобув кваліфікацію магістра з авіаційного транспорту офіцерів тактичного рівня та продовжив службу за контрактом у Збройних Силах України. Руслан був авіаційним техніком корабля інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї у лавах 25-ї бригади транспортної авіації.
У 2022 році офіцера призначили начальником технічно-експлуатаційної частини інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини А3840. З 2023-го Руслан боронив Лівобережжя у складі 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.
Захисника відзначили нагрудним знаком «За зразкову службу» та медаллю «10 років сумлінної служби». Посмертно його нагородили почесною відзнакою «Комбатантський хрест» та орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а також надали звання «майор».
«Мій чоловік був найсвітлішою, доброю і щирою людиною. Він був справжнім патріотом своєї країни. Робота була завжди у нього на першому місці – він дуже любив свою професію і до останнього дня свого життя був гідним прикладом для підлеглих і побратимів», – розповіла Ліна Пилипака.
Поховали офіцера в селі Тишки на Харківщині.
У нього залишилися батьки, дружина, донька, сестра та брат.
