Андрій був мешканцем села Довгий Войнилів Івано-Франківської області. Навчався у Калуському професійно-технічному ліцеї. Працював в автошколі. Потім їздив на заробітки до Польщі та Словаччини.
Чоловік воював в Іраку та брав участь в АТО на Донбасі. Тому з початком повномасштабного російського вторгнення знову взяв до рук зброю, щоб стати на захист України від російських окупантів. Був кулеметником одного з підрозділів Збройних Сил України.
«Мій чоловік двічі був поранений, і все одно повернувся на війну. Сказав, що його там чекають побратими. Хочу створити петицію про надання йому звання Героя України», – сказала дружина Злата.
«Андрій був одним з воїнів, які ніколи не здаються. На питання, наскільки там важко, він відповідав завжди, що все добре. Був поранений і міг залишатися вдома. Але не зміг залишити своїх побратимів. Він був дуже сильною людиною», – розповів Андрій, син Злати від попередніх стосунків.
Поховали воїна в селі Довгий Войнилів на Івано-Франківщині.
В Андрія залишилися брат, сестра, дружина і двоє дітей.
