Олексій народився в місті Нетішин Хмельницької області, жив у місті Славута. Закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом у Києві та опанував фах юриста. Працював у приватних і будівельних компаніях. На дозвіллі любив малювати, співати та їздити на полювання. Але найбільшим його захопленням був байк: Олексій був членом дружньої родини байкерського клубу у Славуті.
Під час повномасштабної війни чоловік став бійцем 116-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Служив на посаді заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення.
«Син – мій Герой, який загинув, захищаючи нашу країну, нашу рідну неньку Україну. Він був найкращою людиною, сином, чоловіком, батьком і братом. Чесний і справедливий, рішучий і сміливий, завжди відстоював свою думку. Ще він був добрий товариш і вірний друг серед своїх однодумців. Він пишався, що захищає Україну, будував плани на майбутнє: хотів залишитися у лавах ЗСУ після закінчення війни, навчатися у військовій академії… Я пишаюсь своїм Сином, але дуже сумую за ним,» – поділилася Жанна Шевчук.
Посмертно Олексія нагородили орденом Богдана Хмельницького lll ступеня.
Поховали захисника у рідному місті.
У нього залишилися дружина Марина, доньки Маргарита та Дарина, яка народилася після загибелі Олексія, мама Жанна, а також рідні, друзі та побратими.
