Максим народився у Києві. Закінчив школу №168. Потім вступив до Київського технікуму готельного господарства на митно-правовий факультет. Але навчання не закінчив, бо потрапив у лави Збройних Сил України. У 2003-2004 роках проходив службу в місті Біла Церква. Потім 2 роки працював поваром-сушистом в студії «СУШИЯ». У 2006-го пішов на службу в Управління державної охорони. У 2011 році закінчив Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Отримав отримав кваліфікацію бакалавра політології. У 2019-му звільнився з УДО у званні «старший прапорщик». Того ж року закінчив школу акторської майстерності театра-студії «SPLASH». Працював на умовах фрілансу в творчому об’єднані «Хорт», займався каскадерством, організацією історичних фестивалів та івентів, виготовляв амуніцію та декорації для кіно. Також в цей період працював охоронцем в організації «Київський храм свідомості Крішни». Любив рибальство, активно займався історичним фехтуванням та історичною стілізацією. Перед вторгненням влаштувався працювати у компанію «DeWALT Україна».
Після 24 лютого 2022 року чоловік пішов добровольцем захищати свою Батьківщину. Долучився до лав 25-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ. Служив на посаді головного сержанта-командира відділення кулеметного взводу стрілецької роти.
За гідну службу військового відзначили медалями «Честь. Слава. Держава» та «За військову службу Україні» (посмертно), пам’ятним знаком «За мужність» (посмертно).
«Максим завжди був дуже доброю та відвертою людиною, поважав оточуючих, друзів, дуже шанував батьків. Завжди намагався допомогти тим, хто в цьому мав потребу. Був дуже надійний як друг і завжди намагався привнести позитив та всіх підбадьорити, навіть у складних умовах. Як військовий був дуже відповідальний і завжди піклувався про потреби особового складу», – розповів його рідний брат Євген.
Поховали захисника на Лісовому цвинтарі столиці.
У Максима залишись батьки Олена Федорівна та Юрій Володимирович, брат Євген і син Тимофій.
