Олександр народився і жив у місті Харкові. Закінчив школу №94, ПТУ №6 та залізничний технікум. Любив поезію, футбол та риболовлю. Одна з попередніх робіт була пов’язана з міжміськими поїздками, під час яких чоловік милувався краєвидами рідної України та розповідав, що вона для нього найкраща. У 2014 році прагнув захищати Батьківщину, але тоді його залишили служити у військкоматі. Згодом повернувся до мирного життя. Останнє місце роботи – КП «Харківські теплові мережі».
24 лютого 2022 року чоловік був призваний на військову службу. Він служив у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (в/ч А3306). Був водієм-санітаром евакуаційного відділення клініки невідкладної допомоги та евакуації в Харкові.
«Мій син був дуже чуйною, щирою, ніжною та відповідальною людиною. Завжди, як міг, допомагав пораненим бійцям. З любов'ю і турботою ставився до батьків. Туга і розпач розриває душу за нашим синочком», – поділилася Валентина Сівальнєва.
Поховали Олександра у рідному місті, на кладовищі №18.
Вдома на нього чекали батьки.
