Народився Олександр у селі Тараканів Рівненської області. Закінчивши тамтешню загальноосвітню школу, вступив до Здолбунівського професійно-технічного училища №2. У цивільному житті працював на залізниці слюсарем з ремонту рухомого складу четвертого розряду у ремонтному вагонному депо Здолбунів. Там зустрів свою майбутню дружину Мирославу, з якою вони виростили двох доньок.
Олександр був добрим господарем. Увесь вільний час присвячував родині, а особливо – донечкам.
«Доброзичливий, відкритий, завжди усміхнений, – згадує колегу по роботі провідний інженер техвідділу та голова профспілкової організації депо Ірина Романюк. – Олександр був дуже уважним до людей, чуйним до їхніх клопотів та переживань».
У вересні 2023 року чоловіка призвали за загальною мобілізацією до лав Збройних Сил України. Після навчання на полігоні отримав свідоцтво оператора ПЗРК. А вже невдовзі здобув кваліфікацію фахівця в Українській військово-медичній академії при Міністерстві оборони України. Став медиком роти, воював у найгарячіших точках – Костянтинівці, Дружківці, Часовому Ярі, Бахмуті. Врятував не одне життя.
Із Олександром попрощалися у Здолбунові.
Вдома його чекали, дружина, доньки Ольга й Олена.
