Артем народився і жив у Києві. Закінчив Національний медичний університет імені Олександра Богомольця, здобув фах провізора. У 2014-2015 роках брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей у складі 12-го батальйону територіальної оборони «Київ». Отримав поранення, але після реабілітації повернувся на війну. Неодноразово був нагороджений медалями та відзнаками.
З початком повномасштабного російського вторгнення Артем продовжував боронити Україну від окупантів. У складі 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва брав участь в обороні столиці та Київщини. Офіцер командував 1-ю ротою. Після звільнення області їх підрозділ вирушив на Харківщину.
У травні офіцер був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Для нас із Артемом родина була завжди могутньою фортецею! Артем шанував традиції та сімейні цінності – навіть започаткував родинний герб. Він планував виховувати дітей на власному прикладі – патріотизмі, міцній родині, силі духу та вірі в краще майбутнє! Турботливий чоловік, люблячий батько для своїх доньок – у сімейному житті Артем брав всю відповідальність на себе, про таких говорять «як за кам’яною стіною»! Основним життєвим принципом мого чоловіка було – убезпечити свою сім’ю. За 8 місяців війни, попри те, як би складно йому не було, на мої питання Артем завжди відповідав: «Прорвемся, Сонечко!» На жаль, війна забирає найкращих…» – розповіла дружина загиблого Інна.
«Командир бився та загинув як і належить людині честі. Оберігаючи бійців від найнебезпечніших завдань, виконував їх сам або був на чолі передових груп. Для своєї роти був кому добрим другом, кому – майже батьком. Та для всіх незмінно – лідером і захисником. Пам'ять буде вічна!» – додав побратим Богдан Яременко.
Поховали офіцера на Алеї Героїв Берковецького кладовища у Києві.
Вдома на Артема чекали дружина та дві доньки, 2005 та 2020 років народження.
