Микола народився 19 грудня 1981 року в селі Холосне на Житомирщині. Пізніше родина переїхала на Сумщину – до села Пустовійтівка, де він і прожив усе подальше життя. Закінчив місцеву школу та Роменський фаховий коледж Сумського національного аграрного університету, де опанував фах із ремонту нафтових і газових промислів. Працював у Роменському підрозділі рятувальної служби, згодом водієм у комунальному підприємстві «Чисте місто», а до 2019 року – у ТОВ «Дружба – Нова».
Чоловік захоплювався технікою, був щирим і товариським, завжди мав багато друзів.
У квітні 2022 року добровільно долучився до війська. Служив номером обслуги мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго.
«Повертаючись із військкомату, він сказав: «Заради дітей іду, щоб всіляка погань не топтала і не нівечила їхні долі». Героїчний вчинок батька став прикладом для його синів – Миколки та Дмитра», – розповіла сестра Ольга Залуцька.
За бойову службу Миколу Соловйова відзначили орденом «За мужність» III ступеня, а посмертно – нагрудним знаком 66-ї бригади.
Поховали захисника в селі Пустовійтівка.
У Миколи залишилися батько, два сини, брат і дві сестри.
