Максим народився у місті Сміла Черкаської області. У 2002 році закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. За розподіленням був направлений до міста Дніпро, де і провів решту життя. Був працівником ДСНС, за час служби отримав звання капітана на посаді головного інженера у Відділі з організації пожежно-профілактичної роботи на закритих об’єктах.
Під час повномасштабного вторгнення, 21 березня 2022 року, чоловік добровольцем пішов захищати рідну Україну. Був стрільцем-помічником гранатометника 2-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 128-ої окремої бригади територіальної оборони. За час служби був нагороджений почесною грамотою та медаллю «За вірну службу» I ступеня.
«Мій батько був кремезним як фізично, так і морально. За час війни він пройшов курс та професійно опанував дрони. Йому запропонували залишитись у місті та навчати інших військових роботі з БПЛА, але він не погодився та пішов далі захищати свою країну. Тоді наша зустріч стала останньою, але вона показала, наскільки сміливою людиною він був та залишиться назавжди», – розповіла Єлизавета Співак.
Поховали воїна на Алеї Слави Загреблянське кладовище у рідній Смілі.
У Максима залишились мама, брат, дружина та донька.
