Ігор Стахів народився в селі Великі Підліски Львівської області. Закінчив Зозулівську школу. Потім навчався у Львівському культурно-освітньому училищі. Впродовж 1995-2002 років працював на різних посадах у Золочівському державному лісовому господарстві. Пізніше займався ремонтними роботами і тривалий час працював за кордоном. У 2021-му повернувся в Україну. Працював на деревообробному підприємстві. З родиною проживав у селі Хильчиці на Львівщині.
Після початку повномасштабного вторгнення, 2 березня 2022 року, був мобілізований до лав Національної гвардії України. Обіймав посаду стрільця у в/ч 3115. 31 травня 2023 року переведений до лав 14-ої бригади оперативного призначення «Червона калина» на посаду гранатометника 3-го відділення 2-го взводу роти оперативного призначення 3-го батальйону.
«Ігор з дитинства був вигадливим до різних витівок. У школі завжди брав активну участь у культурних заходах. Був доволі артистичним, з чудовим голосом та почуттям гумору. Тому обрав творчу професію», – згадує мама Марія Миколаївна.
«Ігор дуже любив життя і з легкістю та позитивом завжди намагався долати труднощі. Він ніколи не ховався за спинами інших і не кидав своїх. За кілька тижнів до загибелі повна церква людей співали йому <Многая літа> на 50-річчя. Це додавало мені впевненості та віри, що все буде добре, і він повернеться. Адже чоловік мав вдачу знаходити вихід з найскладніших ситуацій. Мені досі важко сприйняти цю втрату і повірити, що мого коханого, мого сонечка (так ми називали один одного) вже немає», - згадує дружина загиблого Олена.
Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У захисника залишились мама, сестри, дружина, донька і син, який на даний час є військовослужбовцем.
