Олександр був родом із Рівненської області. Народився в селі Зірне. Закінчив Рівненський професійний ліцей. За фахом – електрик. Проживав в місті Березне. Повʼязав своє життя з військовою справою ще у 2015-му, коли пішов на строкову службу до лав Збройних Сил України. Через рік підписав контракт з в/ч А1314. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника. Брав участь в АТО в складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Після демобілізації працював за кордоном, а в грудні 2021 повернувся додому. Вільний час присвячував доньці.
Із 11 березня 2022 року Олександр перебував на посаді старшого бойового медика в інженерно-позиційному батальйоні 47-ї окремої інженерної бригади.
«Я буду до останнього боротися за перемогу і всіма силами буду робити все, аби вижити. Але, якщо я загину… То нехай це буде на нашій землі, в Україні», – згадує слова загиблого дружина Вікторія Стахнюк.
«Дуже сумуємо за тим блиском в очах, за нашою гордістю, нашим захисником Олександром», – додала сестра Алла Прокопчук.
Посмертно військовий нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Похований Олександр у рідному селі.
Наприкінці 2023 року на території Зірненського ліцею відкрили меморіальну дошку на його честь.
В Олександра залишилися мама, дружина, сестра та донька.
