Олександр народився в селі Теліжинці Хмельницької області. Через 2,5 роки його всиновили, відтоді жив у селі Слобідка Рівненської області. Навчався на електрогазозварника в професійно-технічному училищі. Захоплювався електронікою й іграми на телефоні, також любив рибалити. До вторгнення працював комірником у магазині «Mobil the parts».
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік захищав свою країну в лавах 23-го інженерно-позиційного полку Збройних Сил України. Разом із побратимами виконував складні бойові завдання та до останнього вірив у перемогу над окупантами.
«Мій Саша був дуже доброю людиною, мовчазною, допомагав усім. Хоча дитинство та і життя його було нелегким, як він казав: «Я, як ти, в материнській любові не купався, мене ніхто не жалів». А виріс він настільки добрим, що цього не передати. Дружній, товариський – його добротою користувалися всі. Всім допомагав, міг останнє віддати. Ми з ним одружилися незадовго до його загибелі. Хоча дружили з дитинства. Як зараз жити без нього, просто не уявляю», – розповіла дружина загиблого Катерина.
Поховали воїна в селі Слобідка на Рівненщині.
В Олександра залишилися прийомні батьки, дружина, пасинок, донька від першого шлюбу, брати, сестри, інші рідні, друзі та побратими.
