Олександр народився в селі Замости Волинської області. Усе життя прожив у селі Мишів. Здобув фах тракториста-машиніста у СПТУ №21 в селі Овадно. Одружився, з дружиною виховував 5 дітей. Будували будинок, щоб усім вистачало місця. Останнім часом працював за кордоном.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр вирішив одразу повернутися на Батьківщину та стати на її захист. Він приєднався до лав 4-ї окремої танкової бригади Збройних Сил України та вирушив на передову.
«Він був дуже чудовим батьком, чоловіком, другом, побратимом. Тато був справжнім Героєм, рятував життя побратимам. Незважаючи на постійні наступи ворога, захищав свою країну до останнього, з честю виконав свій обов'язок та залишився вірним присязі українському народові й Україні! Ми пишаємось своїм татом та вважаємо, що він – справжній Герой», – розповіла донька загиблого Аліна.
«Був дуже спокійним, мирним, добрим, дуже любив дружину. Дуже сильно хотів додому хоч на день, а йому все обіцяли… Не бачив рідних майже рік. А потім повернувся додому, тільки вже останній раз…» – додала донька Олена.
Поховали захисника в селі Мишів на Волині.
Вдома на Олександра чекали дружина Ірина і п’ятеро дітей: Олександр, Віктор, Олена, Аліна й Ілона.
