Вадим народився у Миколаєві, проте виріс і жив у селі Дачному на Одещині. Навчався у місцевій школі №1. Закінчив Одеську національну академію харчових технологій (сьогодні Одеський національний технологічний університет). У мирному житті займався підприємницькою діяльністю – мав майстерню з ремонту насосів і гідрофорів. Любив футбол, волейбол, теніс, більярд, шахи, риболовлю.
У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік добровільно пішов захищати свою країну від російських окупантів. Служив у в/ч А4991 Збройних Сил України на посаді такелажника евакуаційної групи взводу технічного забезпечення.
«Вадим був дуже порядним, щирим, сміливим чоловіком, любив життя, Батьківщину, сім’ю, щиро вірив у перемогу та наближав її своїми діями. У всьому був першим і завжди прагнув перемоги. Перемога у нього була в крові», – написала його дружина Олена.
Поховали захисника у селі Дачне Одеської області.
Удома на Вадима чекали батьки, дружина, донька і син.
