Володимир народився 24 травня 1986 року в селі Велика Снітинка на Київщині. У 2009 році закінчив факультет «Програмне забезпечення автоматизованих систем» Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, опанувавши спеціальність інженера-програміста. З 2018 року Володимир працював у Публічній бібліотеці імені Лесі Українки для дорослих у Києві, був завідувачем відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення.
«Володимир був надзвичайно добрим, надійним, чуйним. Він відповідально ставився до своїх посадових обов'язків, був компетентним у багатьох питаннях. Дослухався до порад і швидко вчився, проявляв ініціативу і спонукав інших до покращення. Шанобливо та з повагою ставився до колег. Мав гарне почуття гумору, вмів підтримати та надихнути. Він був надзвичайно відповідальним і фаховим працівником, чуйним і порядним. Непросте господарство бібліотеки було у його надійних руках: від придбання, обліку, використання господарських матеріалів – до проведення ремонтних робіт, в яких особисто брав участь. Працелюбний, завжди доброзичливий і привітний», – розповіла колега Ганна Мороз.
Під час повномасштабної війни Володимир боронив незалежність України у складі 153-ї окремої механізованої бригади. Був командиром гранатометного взводу роти вогневої підтримки. 15 листопада 2024 року наказом Головнокомандувача Збройних сил України №1491 бійцю надали звання молодшого лейтенанта.
Поховали захисника у рідному селі.
У Володимира залишилися батько Ігор Іванович, мати Олена Зотівна та брат Богдан.
