Юрій народився в селі Врублівка Житомирської області. У 2004-му, коли йому був 4 роки, переїхав із сім’єю до селища Романів. У 2019 році закінчив Житомирський технологічний коледж за спеціальністю «Обробка деревини». Любив виготовляти вироби з дерева. Захоплювався спортом, зокрема, вправами на турніку. Певний час працював на різних приватних фірмах із виготовлення дерев'яних меблів у місті Житомир.
2020 року хлопець вирішив піти до війська та підписав контракт із 95-ою окремою десантно-штурмовою бригадою ЗСУ. Служив гранатометником. Із початком повномасштабного вторгнення Юрій воював у найгарячіших точках фронту, стримуючи окупантів.
8 березня 2022 року загинув його молодший брат 18-річний Павло, який на той момент був курсантом військового ВНЗ, але брав участь в обороні Київщини.
«Мій син назавжди залишився в пам'яті рідних і друзів життєрадісним, добрим, щирим і порядним. Він завжди поспішав на допомогу і міг віддати останнє, що в нього було, якщо це було потрібно», – сказала Людмила Ніколайченко.
Посмертно солдат Трубій Юрій Олександрович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Довгий час Герой вважався зниклим безвісти. Спочатку він був похований на Краснопільському кладовищі в місті Дніпро як невідомий захисник. Після ДНК-експертизи його перепоховали в селищі Романів Житомирської області.
У військового залишилися мама, старший брат і три молодших сестри.
