Олександр народився в місті Одеса. У дитинстві переїхав з батьками до Чернівців, де й прожив решту життя. Закінчив Львівський медичний фаховий коледж «Монада» та опанував фах зубного техніка. У цивільному житті працював у зуботехнічній лабораторії «AlterDentLab». Захоплювався спортивним туризмом, скелелазанням, сноубордингом, риболовлею.
На третій день повномасштабної війни, 26 лютого 2022 року, чоловік долучився до лав захисників. Службу проходив у 107-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був командиром взводу 94-го батальйону.
За свою службу боєць був нагороджений такими відзнаками: «Золотий Хрест», «За службу державі», відзнака начальника регіонального управління Сил ТРО та орден «За мужність» ІІІ ступеня.
«Неймовірний чоловік, друг, побратим. Навчав своїх друзів, а згодом і підлеглих, всім тим навичкам, якими володів сам. З перших днів служби організував навчання, і ці навички, зі слів побратимів, не один раз рятували їм життя. Постійно перебував з хлопцями на позиції і використовував кожну можливість, щоб врятувати або захистити їх. Брався за найскладніші операції, першим відгукувався на завдання, це мотивувало інших і вони йшли за ним. На вечері спомину зазначили, що втратили часточку душі. Але згадую цивільне життя, для нього це було нормою: врятував товариша від утоплення, евакуював зі складної гірської ділянки пораненого товариша (коли був у складі туристичного категорійного походу), врятував пташку з дерева груші, на яке фізично ніхто б не заліз, вже не кажучи про пташенят, кошенят, голубів…» – розповіла дружина офіцера Інна.
Поховали захисника на Годилівському кладовищі, що біля Чернівців.
В Олександра залишились мама, сестра, дружина і син.
