Едуард Вагоровський народився на Луганщині. Ще з дитинства хотів стати військовим. Після школи вступив у Ставропольське вище військово-авіаційне училище льотчиків і штурманів. Після закінчення училища рік прожив в Оренбурзькій області, де проходив службу в навчальному полку. Потім його відправили в селище Озерне Житомирської області, де він оселився і загинув.
Свого часу, у 38 років, встиг попрощатись зі службою та почати насолоджуватись спокійним сімейним життям військового пенсіонера. Плавав у басейні, грав у теніс та футбол. Та, коли у 2014-му в українському небі розпочалась «спека», а від колег почали надходити сумні повідомлення про авіаційні втрати, Едуард зрозумів, що потрібен. Після тривалої перерви знову рішуче повернувся на службу.
Едуарду Вагоровському посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
У підполковника залишилися дружина, донька та дві онуки.
