Мирослав народився у місті Коломия Івано-Франківської області. Навчався в школі №3. Потім здобув професію наладчика обладнання в ПТУ №10. У 1990 році був призваний на строкову службу, яку проходив у повітряно-десантних військах у Литві. Згодом працював на підприємствах Коломиї, Косова, а також виїжджав на роботу за кордон. Під час Революції Гідності брав участь у протестах на Майдані Незалежності. З початку АТО активно волонтерив, возив допомогу на Донеччину та Луганщину.
24 лютого 2022 року перебував в іспанській Барселоні, але вже 27 лютого повернувся в Україну і добровольцем пішов служити. Став бійцем 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Збройних Сил України. Обійняв посаду водія і вирушив на передову.
«Він був надзвичайно хорошою людиною, яка в будь-який момент прийде на допомогу, був справжнім, справжнім у своїх поглядах, переконаннях. Завжди веселий, усміхнений, тому побратими так і називали його «позитивчик». Людина, яка любила життя, свою родину та Україну. Був найкращим батьком, сином і чоловіком. Після його смерті в кожного члена родини залишилась глибока рана, яка ніколи не загоїться, але всі-всі спогади гріють душу і дають сили рухатись далі», – розповіла племінниця загиблого Ірина.
Посмертно боєць нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали Мирослава у місті Косів на рідній Івано-Франківщині.
У нього залишилися батьки Ганна та Юрій, дружина Марія, донька Діана, рідні та друзі, які вічно сумуватимуть.
