Народився Вадим у селі Волиця Хмельницької області, де й проживав. Закінчив Васильківський фаховий коледж Державного університету «Київський авіаційний інститут», здобувши фах спеціаліста з розробки програмного забезпечення. У мирному житті працював складальником меблів і розкрійником на фабриці натяжних стель FOXART. Любив тварин. У його батьків залишилися кіт, якого Вадим колись підібрав на вулиці, і собака, якого він вигулював і дресирував.
Під час повномасштабної війни Вадим боронив Україну в лавах Десантно-штурмових військ ЗСУ. Він служив у 421-му окремому батальйоні безпілотних систем «САПСАН». Обіймав посаду оператора БПЛА. Псевдо Рембо він отримав невипадково – Вадим завжди йшов туди, де найважче, і не відступав. Разом із побратимами вони вперше в історії сучасної війни взяли в полон ворога за допомогою безпілотника. У 2024 році пройшов курс базової загальновійськової підготовки у межах операції INTERFLEX у Великій Британії, де норвезькі інструктори називали його «українським Рембо» – за силу духу, дисципліну й мужність.
«Вадим щиро любив життя, був надійним і вірним другом, мріяв створити власну родину та жити у вільній, соборній і незалежній Україні. А ще він був професіоналом своєї справи», – написала сестра Марія Власюк.
Поховали воїна у рідному селі.
У Вадима залишилися батьки, двоє братів і сестра.
