Денис родом із села Прип’ять Волинської області. Жив у місті Одеса. Рано залишився сиротою, тому виховувався у прийомній родині, яка стала йому рідною. З дитинства марив військовою справою. Закінчивши навчання у школі, вступив до Одеського військово-морського ліцею. Далі навчався у Військовій академії м. Одеса за спеціалізацією «Морська піхота».
У 2022 році Денис перервав навчання і, як справжній військовий і патріот, пішов боронити рідну країну в найгарячіших точках фронту. Згодом повернувся та закінчив Академію. Попри важку травму ноги і довготривале лікування, 21 лютого 2023 року Денис отримав свої омріяні зірочки та заповітне військове звання «лейтенант». Того ж дня його призначили командиром десантно-штурмового взводу та відправили до Польщі, де він із побратимами вдосконалював свої навички. Повернувшись до України, офіцер старанно виконував усі завдання, був дуже відповідальним і розумним воїном, за що у квітні його було підвищено до посади командира роти. Згодом їхній новостворений 505-й окремий батальйон морської піхоти 37-ої ОБрМП вирушив боронити Донецький напрямок.
«Багато чого хочеться сказати, але скажу одне: такої людини більше немає… Таких, як він, немає. Не дивлячись на свою тяжку долю, він все одно залишився тим світлим і добрим хлопчиком, який був для батьків «бальзамчиком» для душі. А для мене він став сенсом життя… Таке кохання, яке він подарував, можуть подарувати тільки янголи. Усі, хто його згадує, кажуть, що таких людей, як Денис, вони в житті не зустрічали», – розповіла кохана дівчина офіцера.
Поховали юного воїна у рідному селі.
У Дениса залишилися прийомні батьки, брат, дві сестри і дівчина.
