Олександр народився та проживав у Харкові. Там закінчив школу. Отримав вищу освіту в Харківській державній академії фізичної культури. Захоплювався туризмом, ходив у гори. Був віцепрезидентом Української федерації альпінізму та скелелазіння. Підкорив 5 семитисячників. Працював тренером у харківському скелелазному центрі «Вертикаль».
На початку повномасштабного вторгнення вивіз родину до Львова, а сам повернувся до рідного міста та допомагав людям евакуюватися. У складі територіальної оборони захищав Харків, після чого приєднався до спеціального підрозділу «Кракен» і вирушив на передову.
«Спочатку він питав росіян, за що вони воюють. Спершу були такі, що через гроші. А потім сюди їхали воювати ув’язнені та наркомани. Саша говорив, що вони не люди, а стадо, яке йде на забій. І якщо такі хлопці, як він, не воюватимуть, то в Харкові скрізь буде Буча та Маріуполь», – розповіла дружина загиблого Ольга Заколодна.
«Сашко був сильною, наполегливою, витривалою людиною. Завжди намагався бути першим. Його сутність була: скоріше, жвавіше, хутчіше. Він намагався бути найкращим завжди», – додала подруга родини Ірина Полтавець.
Герой нагороджений пам’ятними та заохочувальними відзнаками, а також орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Чоловіка поховали на Алеї Слави у Харкові.
У захисника залишилася дружина та четверо дітей.
