Андрієві було 46 років. Він народився у столиці. Закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури. Здобув кваліфікацію інженера технічного нагляду. Свого часу будував торгівельний центр «Метроград» у центрі Києва. Тривалий час працював начальником ремонтно-будівельної дільниці в Київському національному університеті харчових технологій, начальником будівельної дільниці заводу «Росинка». Під керівництвом Андрія виконували оздоблювальні роботи в Театрі ляльок у Києві.
У 2021 році прийшов працювати в Укрзалізницю. Спочатку був зовнішнім сумісником на посаді інженера 1 категорії проєктно-кошторисного відділу, а згодом – інженером електрозв’язку дільниці магістрального радіозв’язку філії «Центральна станція зв’язку».
Андрій був активним громадським діячем: членом спілки націоналістичної української молоді Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», Історичного клубу «Холодний Яр», учасником Революції на граніті, Помаранчевої та Революції Гідності, подій в Одесі 2 травня 2014 року. Опікувався куренем ч. 39 ім. Дмитра Донцова київського Пласту, регулярно брав участь у вшанування героїв Холодного Яру.
Із літа 2014 року воював на Донбасі у лавах «Правого сектору», а з першого дня повномасштабного вторгнення вже був у складі ОДЧ «Карпатська Січ». Обіймав посаду командира роти ДУК «Правий сектор». Посмертно нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» та медаллю «За мужність» від «Правого сектора», грамотою командира частини полковника Максима Миргородського.
«Андрій був надзвичайно хороброю та щедрою людиною, а ще – дуже працьовитим. Мав золоті руки, вмів робити все: збудувати будинок, висадити й доглядати сад, виховував і своїх, і чужих дітей – фінансував дитячі табори. Фінансово допомагав історичному клубові «Холодний Яр», побратимам. Робив це непомітно. Насамперед думав про товаришів і завжди був готовий їм допомогти. Добрий, чуйний, неговіркий, привітний. А в принципах – твердий, непоступливий, категоричний», – таким Андрій запам’ятався своїм близьким.
У захисника залишились дружина Оксана, сини Василь і Богдан, донька Катерина.
Поховали героя за козацькою традицією. Його могила — на Центральній алеї слави Байкового кладовища Києва.
У Холодному Яру на Черкащині встановлений меморіал на честь полеглих воїнів, серед них і Андрію Жованику.
