«Він в перші дні пішов у тероборону добровольцем, отримав зброю. Одразу ж з побратимами відбили прорив російських десантників біля «Епіцентру». Бої були щоночі. Вони їздили автівкою, відловлювали російські ДРГ. У ніч на 3 березня був важкий бій. Їхня група тільки повернулася із завдання, лягли відпочити. Стався вибух. Один чоловік вийшов поговорити по телефону, тому вижив. Ще одного хлопця вибуховою хвилею викинуло у вікно, контузило, але він живим зостався. Всі інші восьмеро людей загинули», – розповідає тато полеглого тероборонівця Андрій Брянських.
Олексій народився в містечку Городня Чернігівської області в родині військового. Закінчив місцеву школу. Потім вступив до місцевого університету, де здобув ступінь магістра з права. Навчався на військовій кафедрі, проте до повномасштабної війни у війську не служив.
Ще студентом почав працювати у всеукраїнській компанії. Зрештою став генеральним директором її чернігівського філіалу. Захоплювався спортом, автомобільними перегонами, любив стріляти.
«Олексій постійно працював: 8 років не мав відпустки. Дуже наполегливим був, тому й досяг таких результатів у бізнесі. Його хотіли зробити молодшим партнером в компанії. Дуже гарно водив автівки, природжений водій. Стріляв краще за мене, я з дитинства навчав його цьому. Коли почалася війна, син пішов добровольцем захищати Чернігів», – каже батько.
Олексія разом з іншими тероборонівцями, які загинули разом із ним, поховали на цвинтарі «Ялівщина» у Чернігові 1 квітня 2022 року. Зараз родини загиблих захисників працюють над тим, щоби на місці поховання був меморіал.
В Олексія залишилися батьки, сестра та племінник. Тероборонівець не встиг створити власної родини, але зустрічався з дівчиною.
