Ілля народився в селі Новознаменка на Херсонщині. Мав вищу освіту. Близько 15 років працював у правоохоронних органах, а потім перевівся до вибухотехнічної служби. Обіймав посаду інспектора відділу забезпечення вибухобезпеки Вибухотехнічної служби Національної поліції України. На дозвіллі любив вирощувати квіти та рибалити. Був чуйним. Завжди приходив на допомогу і вмів підтримати.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ілля переїхав до Запоріжжя. Займався розмінування територій у Херсонській і Запорізькій областях.
«Я дружина найкращого чоловіка. Він відрізнявся своїм спокійним характером, мудрістю та сміливістю. Близько 15 років він віддав службі. Спочатку армія, потім міліція, далі – поліція. Він вимолив донечку в Бога, так її чекав, але на жаль… За кілька днів до відʼїзду на Херсонщину він встиг побачити донечку на УЗД. Поїхав 2 січня 2025 року, а через 12 днів загинув. Він назавжди залишиться для мене коханим чоловіком і найкращим татком для нашої донечки», – написала дружина Єлизавета. У червні 2025 року вона народила дівчинку Анну – імʼя встигли обрати ще разом із чоловіком.
Поховали Іллю в Запоріжжі на кладовищі Святого Миколая.
Посмертно його нагородили відзнакою Президента України «За оборону України» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишились мати, дружина та донька.