Анатолій родом із села Грищинці на Черкащині. Закінчив 9 класів місцевої школи, згодом опанував у Бобрицькому ПТУ фах тракториста-машиніста широкого профілю. На дозвіллі любив бувати на природі та рибалити.
Боронив незалежність України під час АТО та ООС, був снайпером. У 2014 – 2015 роках воював у лавах 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, а з 2016 до 2018 – у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти.
За гідну службу захисника нагородили нагрудними знаками «Ветеран війни», «За взірцевість у військовій службі» та «Учасник АТО», медалями «За відвагу», «За військову доблесть» і «За оборону рідної держави», а також відзнакою Президента «За участь в антитерористичній операції».
«Оскільки наш батько рано помер, а Анатолій був старшим братом, то для мене він став і батьком, і другом, і захисником. Мені тоді було 7 років. Він нікому і ніколи не дозволяв, щоб хтось мене образив. Був дуже доброю та щедрою людиною», – розповіла рідна сестра Ольга.
Поховали захисника у рідному селі.
У Анатолія залишилися дружина, син, мама та дві сестри.
