Олексій народився в селі Киїнка. Закінчив вище професійне училище №15 і прошов строкову службу в армії. Роботі в правоохоронних органах віддав буквально половину життя: 18 років обіймав різні посади. Був водієм-міліціонером, міліціонером, техніком-криміналістом, помічником оперуповноваженого, молодшим інспектором-кінологом, водієм-співробітником. Після реформи в Національній поліції обійняв посаду поліцейського-водія автотранспортного відділення центру забезпечення ГУНП в Чернігівській області. За сумлінну службу мав чимало нагород.
«Олексій захоплювався історією рідного краю. В місцевому архіві вивчав свій родовід. Любив читати історичні книжки. Він був справжнім патріотом. У перший день повномасштабної війни поїхав на роботу, аби отримати зброю, спорядження. Оскільки він працював у карному розшуку, їм дали завдання прибирати мітки та вираховувати диверсантів, які тоді в Чернігові розставляли їх на будинках. Ці маячки слугували орієнтиром для ворога, куди вночі завдавати ударів. Чоловіка майже не було вдома. 27 лютого він переночував, а вже на 12-ту годину поїхав на збір у центрі села. Я просила його не йти туди, наче відчувала, що може статися лихе», – розповіла дружина Дарина.
Востаннє вона розмовляла з чоловіком близько 13-ї години, він уже збирався додому, але стався обстріл. Тоді ж було зруйновано й другий поверх їхнього будинку.
Дарина та Олексій були разом 10 років. За цей час побудували будинок, народили сина. Йому на момент загибелі батька було лише 2 роки і 3 місяці.
«Олексій був ідеальним батьком, розчинявся у малому. Бувало, приходив з роботи о 22-й годині і не вечеряти сідав, а йшов до сина. Це при тому, що його ж могли будь-якої миті викликати на роботу. Але він не втрачав ані хвилини навіть на відпочинок, хотів набутися з сином», – сказала дружина.
Вони з сином щороку беруть участь у забігу, присвяченому полеглим захисникам. Хлопчик самостійно здолав 1 км на рівні з мамою, за що отримав медаль.
«Ми в родині щодня вшановуємо пам’ять Олексія. Де б я не була, о 9 годині завжди зупиняюся і згадую чоловіка та інших загиблих людей. На роковини в Киїнці відбуваються заходи зі вшанування, також у інші державні свята. На День народження Льоші керівництво поліції приїжджає на кладовище. Ми з сином теж часто їздимо. Він уже не пам’ятає час, який проводив з татком. Я ж втратила не тільки чоловіка, батька мого сина, але й справжнього друга. І ця втрата досі болить», – поділилася Дарина.
Чоловіка поховали на місцевому кладовищі 4 березня 2022 року. Його посмертно нагородили орденами «За мужність» III ступеня, Президентською відзнакою «За оборону України» та медаллю «За оборону Чернігова».
У Олексія залишилися дружина, син і батько.
